Червоне тепло

Опубликовано 20.02.2014 в 15:06

Вечір сивий розтанув у тиші нічній,

Ніби чорна примара, лягла прохолода,

Та червоне тепло зупинило її,

Бо червоний — то всіх кольорів воєвода.

 

Оксамитом наповнить невтомную кров,

Присоромить, прикрасить він, радо зігріє,

А червоними квітами вселить любов.

Дати раду йому тільки мудрість уміє.

 

Хай життєвий вогонь наповняє добром

Україну, де квітнуть червоні калини,

Та Божествена сила — безмежна любов -

Пломеніє на всіх вишиванках дівчини.

 

Розливайся тепло красним словом душі,

Вимальовуй червоною стрічкою долю,

Щоб, зустрівши багрянець на заході літ,

Вже пізнала любов, щастя, віру і волю.

 

 

28.01.2014