Опубликовано 20.02.2014 в 15:06
Вечір сивий розтанув у тиші нічній,
Ніби чорна примара, лягла прохолода,
Та червоне тепло зупинило її,
Бо червоний — то всіх кольорів воєвода.
Оксамитом наповнить невтомную кров,
Присоромить, прикрасить він, радо зігріє,
А червоними квітами вселить любов.
Дати раду йому тільки мудрість уміє.
Хай життєвий вогонь наповняє добром
Україну, де квітнуть червоні калини,
Та Божествена сила — безмежна любов —
Пломеніє на всіх вишиванках дівчини.
Розливайся тепло красним словом душі,
Вимальовуй червоною стрічкою долю,
Щоб, зустрівши багрянець на заході літ,
Вже пізнала любов, щастя, віру і волю.
28.01.2014