Дарма вважають, що казка про царівну-жабу – російська. А можливо так воно і є.
По великому рахунку, це й не має особливого значення, бо у наших народів спільне коріння, та й жаби в наших водоймах теж однакові квакають.
Та, оскільки, на Україні все відбувається не так, як у решти держав, по всіх напрямках її розвитку, то й казка про царівну-жабу в нас теж особлива.
По сюжету російської казки прекрасну царівну в потворну жабу перетворив Змій, а потім вона, знявши жаб’ячу шкіру, знову стала чарівною дівчиною. А закоханий лицар аж на Край світу пішов за такою зовнішньою та внутрішньою красою.
Щодо українських красунь.
Україна, як мовить людська спостережливість, багата вродливими жінками та дівчатами. Але деякі українські красуні жаб’ячу шкіру носять не зовні, а в середині тіла, душу нею прикривають. То ж одразу і не помітиш – зачарована вона Змієм, чи ні, а коли зрозумієш, то бува вже й пізно. І ніякі подвиги лицаря, ні його любов, ні добре слово не можуть тую зачарованую шкіру зняти, так глибоко вона вчепилась.
Та й красуня не завжди її помічає, дивлячись у дзеркало і гадаючи:
– ЩО не так? Така врода, а коханий лицар не шанує, і люди відвертаються, і в сім’ї щось не ладиться?
А жаба сидить у неї всередині, пиху свою надуває, крутить дівчиною як веретеном, усе недобре на думки її нанизує.
А інша й не хоче помічати, що жаба давить іі. Бо треба докласти немалих зусиль аби витягти тую жабу. Каже собі:
– Та якось воно буде.
Ото ж «яКОСЬ» і КОСиться її житя від рання до смеркання.
Та й парубків ця жаба іноді не минає, хоч мужні вони та завзяті. Оселиться в душі парубка таке створіння, а він, не бачачи його, кожен день все шаблю гострить та воює з навколишнім середовищем, нерозбираючи дороги, нешануючи людей.
Особливою українська жаба є ще й тому, що не підпадає під загальновідому народну мудрість – «кожна жаба своє болото хвалить». Зберуться на посиденьках чи на роботі такі добродії, що плекають ту жабу в собі, і нумо з насолодою хаяти все і всіх, починаючи від чоловіка, дружини, сусіда, закінчуючи президентом країни та, навіть, найвищими природніми силами. І вирує та негативна енергетика, розходячись у всі сторони, захоплюючи під свій вплив все ширші кола людей, руйнуючи здоров’я суспільства та й саме життя. А технічний прогрес тільки підсилює можливості впливу жаби в Україні та за її межами.
Тож ТРЕБА ВИТЯГТИ з душі ту «українську жабу»…
І витягнемо усі разом, якщо хочемо, щоб наш народ і далі радів та славився розумом, вродою, добрим серцем і гостинністю.
Написала цю розповідь не в докір комусь, а для того, щоб читач замислився, чи бува не прокралася та жаба тихенько до його душі?
Очистити душу від заздрісних думок завжди корисно… Отак і очистимося, коли кожен задумається…
Тоді і Україна наша стане особлива та неповторна, держава щасливого народу!
Усім миром візьмемося та залишимо жабі болото, а душі – Любов і Добро!
